Малки жени

Розділ перший Гра в паломників

Chapter One Playing Pilgrims

«Різдво не буде Різдвом без подарунків»,

“Christmas won’t be Christmas without any presents,”

— пробурчала Джо,

grumbled Jo,

лежачи на килимку.

lying on the rug.

«Як же це жахливо — бути бідною!»

“It’s so dreadful to be poor!”

— зітхнула Мег,

sighed Meg,

дивлячись на свою стару сукню.

looking down at her old dress.

«Як на мене, це несправедливо, що в одних дівчат сила-силенна гарних речей,

“I don’t think it’s fair for some girls to have plenty of pretty things,

а в інших — нічогісінько»,

and other girls nothing at all,”

— додала маленька Емі,

added little Amy,

ображено шморгнувши носом.

with an injured sniff.

«У нас є Батько й Мама,

“We’ve got Father and Mother,

і ми є одна в одної»,

and each other,”

— задоволено озвалася Бет зі свого кутка.

said Beth contentedly from her corner.

Чотири юні обличчя, на які падало світло від каміна, проясніли від цих бадьорих слів,

The four young faces on which the firelight shone brightened at the cheerful words,

але знову спохмурніли, коли Джо сумно сказала:

but darkened again as Jo said sadly,

«Батька в нас немає

“We haven’t got Father,

і не буде ще довго».

and shall not have him for a long time.”

Вона не сказала:

She didn’t say

«можливо, ніколи»,

“perhaps never,”

але кожна мовчки додала це про себе,

but each silently added it,

думаючи про батька, що був далеко,

thinking of Father far away,

там, де йшли бої.

where the fighting was.

Хвилину ніхто не говорив;

Nobody spoke for a minute;

потім Мег сказала зміненим тоном:

then Meg said in an altered tone,

«Ви ж знаєте, мама запропонувала не робити цього Різдва подарунків тому, що зима буде важкою для всіх;

“You know the reason Mother proposed not having any presents this Christmas was because it is going to be a hard winter for everyone;

і вона вважає, що ми не повинні витрачати гроші на розваги,

and she thinks we ought not to spend money for pleasure,

коли наші чоловіки так страждають у війську.

when our men are suffering so in the army.

Ми мало що можемо зробити,

We can’t do much,

але можемо принести свої маленькі жертви

but we can make our little sacrifices,

і мусимо робити це з радістю.

and ought to do it gladly.

Та боюся, що мені це не вдається»,

But I am afraid I don’t,”

— і Мег похитала головою,

and Meg shook her head,

з жалем думаючи про всі ті гарні речі, яких їй так хотілося.

as she thought regretfully of all the pretty things she wanted.