Ніцше атакує тут певність філософів, які вдають, ніби шукають істину неупереджено. Він питає, звідки беруться наші уявлення про добро і зло, і розрізняє мораль панів, яка звеличує силу й гордість, і мораль рабів, яка робить чеснотами смирення і жалість.
Зухвала книжка, що спонукає замислитися, чому ми віримо в те, у що віримо. Їй ми завдячуємо знаменитою фразою: «коли довго дивишся в безодню, безодня теж дивиться в тебе».
Написана фрагментами, часто дуже короткими, вона читається по одному афоризму, у власному темпі, мовою, яку ви вивчаєте.
