Лурд

Одного серпневого ранку національне паломництво вирушає з Парижа до Лурда — цілі потяги хворих і прочан. У вагоні їдуть Марі де Ґерсен, молода жінка, яка більше не може ходити, і абат П’єр Фромен, її друг дитинства, що став священником, але втратив віру. Вона їде, щоб зцілитися і щоб він знову знайшов віру. Протягом п’яти днів паломництва читач іде за П’єром серед натовпів, хворих, лікарів і вірян, між наукою і релігією, сумнівом і надією. Золя точно змальовує людей, які шукають сенс у стражданні.