Жовті шпалери

Молоду жінку чоловік-лікар привозить до літнього будинку, щоб вона відпочила після нервового розладу, що настав по пологах. Їй заборонено писати й працювати, тож вона потай веде щоденник і проводить дні в кімнаті, обклеєній жовтими шпалерами. Візерунок на стіні поступово забирає всю її увагу, і їй починає здаватися, що всередині нього щось рухається. Оповідання досліджує домашнє ув’язнення, лікування спокоєм і лікарське слово, яке позбавляє пацієнтку голосу. Гілман робить із цього короткий текст від першої особи, де примус набуває обрисів кошмару.