«Я людина хвора… Я зла людина». Так починається сповідь колишнього дрібного чиновника, озлобленого й самотнього, що сховався в закутку Петербурга. Спершу він зухвало пояснює, чому відкидає розум і прогрес. Потім розповідає про принизливий вечір із колишніми товаришами і про зустріч із молодою жінкою, Лізою.
Цей оповідач глузує з усього, і з себе, і з читача, а проте зачаровує. Цю книжку часто вважають ключем до великих романів Достоєвського.
Переклад завжди перед очима, тож ви можете прочитати цей гарячковий текст мовою, яку ви вивчаєте.
